Слово з нагоди Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій

У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя.

Історія нашої Батьківщини знала багато важких часів. Стихійні лиха, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди. Але в 30-ті роки ХХ століття Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство владою мільйонів своїх громадян: цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому і людиноненависницькому середовищі міг статися подібний злочин.

Є те, що об'єднує і пояснює голодомор та решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду- відречення від Боголюдини Христа і християнської моралі та обрання нової віри - в людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога неможливе. Їхнє світло на справді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог з джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага несла зло. Де без Бога будували рай, там з'явилося пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.

На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Голодомор був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам'ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.

Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю. Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті.

Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій богоборчого радянського тоталітаризму.

Церква суворо засуджує ідеологію та чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала головні моральні принципи людства - віру, надію і любов. "Горе тим, хто задумує беззаконня"(Мих. 2, 1). Справа таких "справа злочинна" (Пс. 100, 3). "Їх кінець - загибель" (Фил. 3, 19), - говорить Святе Письмо.

Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає, як немає в Нього і мертвих.

Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, Свята Українська Православна Церква молиться за їх упокоєння в оселях праведних і виголошує їм вічну пам'ять.

Душі їх воблагіхводворяться. І пам'ять їх - в род і род.

†ВОЛОДИМИР,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить


Монастыри и храмы Киева bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100 Mail.ru