Ваша Святосте! Святіший наш Владико і Отець!

 Ми раді вітати Вас у нашому золотоверхому Києві, у святій Лаврі й узагалі в Україні. Сьогодні Православна Церква України відзначає 20-річчя Харківського Собору та 20-річчя обрання Митрополита Київського і всієї України. І ми щасливі, що з цієї нагоди, з Вашого благословення, моляться з нами наші брати із Помісних Церков. Це свідчить про те, що ми всім раді і всім розкриваємо свої обійми, що закон є закон і слід діяти згідно із законом канонічності Церкви.

 Мене запитав кореспондент: «Як Ви вважаєте, що Ви встигли або не встигли зробити за ці 20 років церковного послуху?». Я відповів і Вам відповідаю: «Якщо суворо говорити, то нічого особливого. Але я прагнув до цього, і бачить Бог, за Його благословенням Церква наша квітне й розвивається, окреслено євангельські заповіді у житті й діяльності людей.

 Але у світі існує ще багато зла, багато ненависті, тож потрібно всім разом молитися, щоб Господь умиротворив серця людей, просвітив їхній розум і допоміг пізнати Його святу волю».

 Кожна людина несе свій життєвий хрест і повинна без нарікання, але з великою надією покладатися на заради нас Постраждалого, Погребенного і Воскреслого у третій день Христа Спасителя. На жаль, ми не завжди про це пам’ятаємо. І це стосується не лише ченців, які покликані молитися за увесь світ і перебувати у святій обителі або на послухові, куди їх відправляють, — це стосується кожної людини, щоб вона зрозуміла, що принципи духовного світу далеко не схожі на принципи матеріального світу, що в духовному світі тільки поразкою досягається піднесення, тільки смиренням досягаються перемоги в житті й діяльності.

 Гріх увійшов у світ і пошкодив добро в людині, але не назавжди, а до часу, і він бореться сьогодні зі світлом та добром. Як пише великий письменник: бореться диявол з Богом, а полем боротьби є серце людське. Так, серце людське багато може й повинно досягати своєї вершини, належної йому. Мета людини у цьому житті — пізнання Бога, наближення до Бога і єднання з Ним, навіть не обов’язково у вічному житті, що саме собою зрозуміло.

 Що таке пізнати Христа й отримати від Нього мир душевний? Це означає слідувати Його євангельським завітам, з Його ж допомогою вдосконалюватися, знаходити дорогу, що йде до Бога і серця людського, і радіти, що у нас є Спаситель. І жодна біда нам не страшна, якщо ми покладаємо на Нього наше уповання, щоб Він допоміг нам нести наші хрести, досягаючи вершин Царства Божого.

 Я щиро дякую всім — єпископату, духовенству, мирянам і особливо Вам, Ваша Святосте, за Ваші святі молитви, які мені дуже допомогли під час хвороби і, сподіваюся, будуть допомагати всім нам, щоб ми, долаючи немочі, жили для Христа й у Христі.

 Многая вам усім літа, і Боже благословення нехай перебуває з усіма нами!

 27 липня 2012 р.