Сло­во на вручення жезла Пре­ос­вя­щен­но­му Симе­ону, єпи­скопу Воло­ди­мир-Волинсь­ко­му і Ковель­сь­ко­му

Пре­ос­вя­щенний со­брате, єпи­скопе Симе­оне! Сьо­го­дні ми зно­ву пе­ре­жи­ває­мо чу­до П'ят­десятниці, від­чу­ває­мо особ­ли­ву при­сут­ність Само­го Гос­по­да, Який пе­ред Сво­їм Воз­не­сін­ням на не­бо обі­цяв до­ві­ку пе­ре­бу­ва­ти се­ред ві­рую­чих у Ньо­го. Про­мис­лом Бо­жим, об­ран­ням Свя­щен­но­го Си­но­ду Ук­ра­їн­ської Православ­ної Церк­ви й на­шим по­кла­дан­ням рук ти при­йняв же­реб ви­що­го слу­жін­ня, яке Господь наш Iсус Хри­стос до­ру­чив Сво­їм апо­сто­лам і на­ступ­ни­кам.

Не для зви­чай­них тру­дів об­рав те­бе Гос­подь, то­му до­зво­лю со­бі на­га­да­ти то­бі про ви­со­ту єпи­скоп­ст­ва. Це слу­жін­ня хрес­не й ви­ма­га­ти­ме від те­бе не­аби­якої муж­но­сті. Але не бентеж­ся та дер­зай, то­му що Сам Гос­подь дасть то­бі си­ли й муд­рість іти цим шля­хом. Апо­стол Пав­ло, ус­ві­дом­люю­чи свої не­мо­чі, не­по­хит­но пе­ре­бу­вав у Хри­сті і ствер­джу­вав: «Усе мо­жу в Iсу­сі Хри­сті, Який ме­не ук­рі­п­лює» (Флп. 4, 13). Не­хай зміц­нить Гос­подь і твої си­ли й за­пов­нить те, чо­го то­бі бра­кує, си­лою Сво­єї Бо­же­ст­вен­ної бла­го­да­ті.

По­кла­даю­чи на те­бе ру­ки, ми мо­ли­ли Гос­по­да, щоб Він зро­бив те­бе Сво­їм на­ступ­ни­ком, щи­рим пас­ти­рем, го­то­вим по­кла­сти ду­шу за сво­їх овець. Три­май зав­жди пе­ред со­бою образ Ве­ли­ко­го Ар­хі­єрея, «Який прой­шов Не­бе­са». Свя­ти­тель Гри­го­рій Бо­го­слов, розмірко­вую­чи про ви­со­ту ар­хі­єрей­сь­ко­го слу­жін­ня, го­во­рить, що єпи­скоп - «це захисник іс­ти­ни, він по­ви­нен стоя­ти з Ан­ге­ла­ми, сла­во­сло­ви­ти з Ар­хан­ге­ла­ми, під­но­си­ти жерт­ви на ви­щий жер­тов­ник, свя­щен­но­дія­ти з Хри­стом, від­тво­рю­ва­ти ство­рін­ня, відновлю­ва­ти об­раз Бо­жий».

Єпи­скоп­ське слу­жін­ня ба­га­то­гран­не й від­по­ві­даль­не. Ар­хі­єрей має бу­ти ду­хів­ни­ком і вчите­лем до­ві­ре­ної йо­му па­ст­ви, охо­рон­цем ві­ри й мо­раль­но­сті, роз­да­ва­чем Бо­же­ст­вен­ної бла­го­да­ті. Він сам по­ви­нен бу­ти взір­цем для па­ст­ви «у сло­ві, в жит­ті, в лю­бо­ві, в ду­сі, у вірі, в чис­то­ті» (1 Тим. 4, 12). Особ­ли­вою йо­го тур­бо­тою є збе­ре­жен­ня ми­ру та єд­но­сті, за сло­вом Са­мо­го Гос­по­да: «Не­хай бу­дуть усі єди­ні» (Iн. 17, 21). Лю­би свою па­ст­ву, ді­ли з нею ра­до­щі й скор­бо­ти - це теж ста­вить­ся в обов'язок свя­ти­те­лю Церк­ви Хри­сто­вої.

У склад­ний і не­про­стий час об­рав те­бе Гос­подь. Мо­ли­ся Пас­ти­ре­на­чаль­ни­ку Хри­сту про да­ру­ван­ня то­бі муд­ро­сті вес­ти вру­че­ну па­ст­ву до спа­сін­ня. А вру­ча­є­ть­ся то­бі ни­ні па­ст­ва зем­лі Во­лин­ської. Ти ви­ру­ша­єш на най­дав­ні­шу ка­фед­ру на­шої Церк­ви - до міс­та Володимир-Во­лин­ський.

Це слав­на ка­фед­ра з ба­га­тою іс­то­рі­єю. На­сін­ня ві­ри Хри­сто­вої тут сія­ли уч­ні свя­тих Кирила та Ме­фо­дія. Пі­сля Хре­щен­ня Ру­сі Во­ло­ди­мир-Во­лин­ський стає цен­тром релігійного жит­тя на Во­ли­ні. 992 ро­ку свя­тий рів­но­апо­столь­ний ве­ли­кий князь Володимир за­сну­вав тут єпи­скоп­ську ка­фед­ру й по­бу­ду­вав со­бор­ну церк­ву на честь Успін­ня Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці. Піз­ні­ше Во­ло­ди­мир-Во­лин­ський стає ду­хов­ним цен­тром за­хід­ної час­ти­ни Ру­сі, роз­сад­ни­ком свя­то­сті й бла­го­чес­тя, лан­кою, що з'єднувала її з Києвом. Во­ло­ди­мир-Во­лин­ську ка­фед­ру очо­лю­ва­ли та­кі сві­то­чі Церк­ви Хри­сто­вої, як святи­те­лі Сте­фан і Ам­фі­ло­хій. Зем­ля Во­лин­ська да­ла Церк­ві й пер­шо­го ми­тро­по­ли­та Москов­сь­ко­го - свя­ти­те­ля Пет­ра.

Бу­ли в іс­то­рії Во­ло­ди­мир-Во­лин­ської ка­фед­ри й сум­ні сто­рін­ки. Во­на од­ні­єю з пер­ших від­чу­ла на со­бі тиск ка­то­ли­циз­му й унії. Але ми­лість Бо­жа збе­рі­га­ла й обе­рі­гає ни­ні зем­лю Во­лин­ську. I сьо­го­дні те­бе на­прав­ле­но на цю древ­ню ка­фед­ру, щоб від­ро­ди­ти та примножи­ти ба­га­ті й до­б­рі тра­ди­ції, яки­ми во­на зав­жди сла­ви­ла­ся.

Будь муж­нім і не­по­хит­ним, збе­рі­гай вір­ність і від­да­ність Ма­те­рі Церк­ві. Упо­вай на молитов­не пред­ста­тель­ст­во Бо­жої Ма­те­рі, свя­то­го рів­но­апо­столь­но­го ве­ли­ко­го кня­зя Воло­ди­ми­ра, свя­тих зем­лі Во­лин­ської, пре­по­доб­них Ан­то­нія, Фео­до­сія та всіх чудотворців Пе­чер­ських, в оби­те­лі яких бу­ло ви­свя­че­но те­бе на єпи­ско­па.

Від іме­ні всіх нас, хто звер­шу­вав твою хі­ро­то­нію, ві­таю те­бе з по­чат­ком но­во­го слу­жін­ня Гос­по­до­ві та Йо­го Свя­тій Церк­ві. Звер­таю­ся до те­бе сло­ва­ми апо­сто­ла Пав­ла: «Проповідуй сло­во, ви­кри­вай, за­бо­ро­няй, пе­ре­сте­рі­гай із уся­ким дов­го­тер­пін­ням і повчанням» (2 Тим. 4, 2). «То­му що, вчи­няю­чи так, і се­бе вря­ту­єш, і тих, хто слу­хає те­бе» (1 Тим. 4, 16).

А те­пер при­йми єпи­скоп­ський жезл і дай своє пер­ше ар­хі­па­стир­ське бла­го­сло­вен­ня народу, який ра­зом із на­ми сьо­го­дні мо­лив­ся про те­бе, щоб ти від­ни­ні пра­во пра­вив сло­во іс­ти­ни Гос­под­ньої.
 

Церковные Таинства

—    Само по себе имя (как набор звуков или букв) никоим образом не может влиять на судьбу человека. Наша судьба зависит исключительно от того, какую жизнь мы ведем. Также можно вспомнить народную мудрость: "Не имя красит человека, а человек имя".
Подробнее ...

Вопросы и ответы

— Реализация идеи клонирования человека встретила горячий протест со стороны большинства людей во всем мире, и не только христиан. Клонирование человека, как показывает опыт, может стать для общества разрушительным фактором. Еще в большей степени, чем другие репродуктивные технологии, клонирование манипулирует понятием человеческой личности и, в конечном итоге, ведет к ее полному обесцениванию.
Подробнее ...

Монастыри и храмы Киева bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100 Mail.ru