Слово на вручення жезла Преосвященному Симеону, єпископу Володимир-Волинському і Ковельському
Преосвященний собрате, єпископе Симеоне! Сьогодні ми знову переживаємо чудо П'ятдесятниці, відчуваємо особливу присутність Самого Господа, Який перед Своїм Вознесінням на небо обіцяв довіку перебувати серед віруючих у Нього.
Промислом Божим, обранням Священного Синоду Української Православної Церкви й нашим покладанням рук ти прийняв жереб вищого служіння, яке Господь наш Iсус Христос доручив Своїм апостолам і наступникам.
Не для звичайних трудів обрав тебе Господь, тому дозволю собі нагадати тобі про висоту єпископства. Це служіння хресне й вимагатиме від тебе неабиякої мужності. Але не бентежся та дерзай, тому що Сам Господь дасть тобі сили й мудрість іти цим шляхом. Апостол Павло, усвідомлюючи свої немочі, непохитно перебував у Христі і стверджував: «Усе можу в Iсусі Христі, Який мене укріплює» (Флп. 4, 13). Нехай зміцнить Господь і твої сили й заповнить те, чого тобі бракує, силою Своєї Божественної благодаті.
Покладаючи на тебе руки, ми молили Господа, щоб Він зробив тебе Своїм наступником, щирим пастирем, готовим покласти душу за своїх овець. Тримай завжди перед собою образ Великого Архієрея, «Який пройшов Небеса». Святитель Григорій Богослов, розмірковуючи про висоту архієрейського служіння, говорить, що єпископ - «це захисник істини, він повинен стояти з Ангелами, славословити з Архангелами, підносити жертви на вищий жертовник, священнодіяти з Христом, відтворювати створіння, відновлювати образ Божий».
Єпископське служіння багатогранне й відповідальне. Архієрей має бути духівником і вчителем довіреної йому пастви, охоронцем віри й моральності, роздавачем Божественної благодаті. Він сам повинен бути взірцем для пастви «у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті» (1 Тим. 4, 12). Особливою його турботою є збереження миру та єдності, за словом Самого Господа: «Нехай будуть усі єдині» (Iн. 17, 21). Люби свою паству, діли з нею радощі й скорботи - це теж ставиться в обов'язок святителю Церкви Христової.
У складний і непростий час обрав тебе Господь. Молися Пастиреначальнику Христу про дарування тобі мудрості вести вручену паству до спасіння. А вручається тобі нині паства землі Волинської. Ти вирушаєш на найдавнішу кафедру нашої Церкви - до міста Володимир-Волинський.
Це славна кафедра з багатою історією. Насіння віри Христової тут сіяли учні святих Кирила та Мефодія. Після Хрещення Русі Володимир-Волинський стає центром релігійного життя на Волині. 992 року святий рівноапостольний великий князь Володимир заснував тут єпископську кафедру й побудував соборну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Пізніше Володимир-Волинський стає духовним центром західної частини Русі, розсадником святості й благочестя, ланкою, що з'єднувала її з Києвом. Володимир-Волинську кафедру очолювали такі світочі Церкви Христової, як святителі Стефан і Амфілохій. Земля Волинська дала Церкві й першого митрополита Московського - святителя Петра.
Були в історії Володимир-Волинської кафедри й сумні сторінки. Вона однією з перших відчула на собі тиск католицизму й унії. Але милість Божа зберігала й оберігає нині землю Волинську. I сьогодні тебе направлено на цю древню кафедру, щоб відродити та примножити багаті й добрі традиції, якими вона завжди славилася.
Будь мужнім і непохитним, зберігай вірність і відданість Матері Церкві. Уповай на молитовне предстательство Божої Матері, святого рівноапостольного великого князя Володимира, святих землі Волинської, преподобних Антонія, Феодосія та всіх чудотворців Печерських, в обителі яких було висвячено тебе на єпископа.
Від імені всіх нас, хто звершував твою хіротонію, вітаю тебе з початком нового служіння Господові та Його Святій Церкві. Звертаюся до тебе словами апостола Павла: «Проповідуй слово, викривай, забороняй, перестерігай із усяким довготерпінням і повчанням» (2 Тим. 4, 2). «Тому що, вчиняючи так, і себе врятуєш, і тих, хто слухає тебе» (1 Тим. 4, 16).
А тепер прийми єпископський жезл і дай своє перше архіпастирське благословення народу, який разом із нами сьогодні молився про тебе, щоб ти віднині право правив слово істини Господньої.
Не для звичайних трудів обрав тебе Господь, тому дозволю собі нагадати тобі про висоту єпископства. Це служіння хресне й вимагатиме від тебе неабиякої мужності. Але не бентежся та дерзай, тому що Сам Господь дасть тобі сили й мудрість іти цим шляхом. Апостол Павло, усвідомлюючи свої немочі, непохитно перебував у Христі і стверджував: «Усе можу в Iсусі Христі, Який мене укріплює» (Флп. 4, 13). Нехай зміцнить Господь і твої сили й заповнить те, чого тобі бракує, силою Своєї Божественної благодаті.
Покладаючи на тебе руки, ми молили Господа, щоб Він зробив тебе Своїм наступником, щирим пастирем, готовим покласти душу за своїх овець. Тримай завжди перед собою образ Великого Архієрея, «Який пройшов Небеса». Святитель Григорій Богослов, розмірковуючи про висоту архієрейського служіння, говорить, що єпископ - «це захисник істини, він повинен стояти з Ангелами, славословити з Архангелами, підносити жертви на вищий жертовник, священнодіяти з Христом, відтворювати створіння, відновлювати образ Божий».
Єпископське служіння багатогранне й відповідальне. Архієрей має бути духівником і вчителем довіреної йому пастви, охоронцем віри й моральності, роздавачем Божественної благодаті. Він сам повинен бути взірцем для пастви «у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті» (1 Тим. 4, 12). Особливою його турботою є збереження миру та єдності, за словом Самого Господа: «Нехай будуть усі єдині» (Iн. 17, 21). Люби свою паству, діли з нею радощі й скорботи - це теж ставиться в обов'язок святителю Церкви Христової.
У складний і непростий час обрав тебе Господь. Молися Пастиреначальнику Христу про дарування тобі мудрості вести вручену паству до спасіння. А вручається тобі нині паства землі Волинської. Ти вирушаєш на найдавнішу кафедру нашої Церкви - до міста Володимир-Волинський.
Це славна кафедра з багатою історією. Насіння віри Христової тут сіяли учні святих Кирила та Мефодія. Після Хрещення Русі Володимир-Волинський стає центром релігійного життя на Волині. 992 року святий рівноапостольний великий князь Володимир заснував тут єпископську кафедру й побудував соборну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Пізніше Володимир-Волинський стає духовним центром західної частини Русі, розсадником святості й благочестя, ланкою, що з'єднувала її з Києвом. Володимир-Волинську кафедру очолювали такі світочі Церкви Христової, як святителі Стефан і Амфілохій. Земля Волинська дала Церкві й першого митрополита Московського - святителя Петра.
Були в історії Володимир-Волинської кафедри й сумні сторінки. Вона однією з перших відчула на собі тиск католицизму й унії. Але милість Божа зберігала й оберігає нині землю Волинську. I сьогодні тебе направлено на цю древню кафедру, щоб відродити та примножити багаті й добрі традиції, якими вона завжди славилася.
Будь мужнім і непохитним, зберігай вірність і відданість Матері Церкві. Уповай на молитовне предстательство Божої Матері, святого рівноапостольного великого князя Володимира, святих землі Волинської, преподобних Антонія, Феодосія та всіх чудотворців Печерських, в обителі яких було висвячено тебе на єпископа.
Від імені всіх нас, хто звершував твою хіротонію, вітаю тебе з початком нового служіння Господові та Його Святій Церкві. Звертаюся до тебе словами апостола Павла: «Проповідуй слово, викривай, забороняй, перестерігай із усяким довготерпінням і повчанням» (2 Тим. 4, 2). «Тому що, вчиняючи так, і себе врятуєш, і тих, хто слухає тебе» (1 Тим. 4, 16).
А тепер прийми єпископський жезл і дай своє перше архіпастирське благословення народу, який разом із нами сьогодні молився про тебе, щоб ти віднині право правив слово істини Господньої.
Церковные Таинства
— В соответствии с чином Таинства Крещения, составленного еще в первые века христианства, для крещения ребенка приглашали лишь одного крестного. Для младенцев мужского пола это был мужчина, для девочки — женщина. |
Подробнее ... |
Вопросы и ответы
— Для каждого дела имеется соответствующая одежда: в вечернем платье вы не пойдете на стадион, а в спортивном костюме — в театр. Так же существует традиция соответствующего наряда во время посещения храмов, а особенно монастырей. |
Подробнее ... |