Слово на вручення жезла Преосвященному Луці, єпископу Васильківському, вікарію Київської Митрополії, 2005 г.

Преосвященний єпископе Луко, возлюблений у Христі брате! Сьогодні в цьому святому храмі через покладання рук наших при молитовній участі духовенства й народу Божого ти отримав благодать архієрейства і став єпископом Церкви Христової. З цієї миті ти приєднався до високого й відповідального апостольського служіння.

«Єпископство, - наставляє святитель Тихон, - є насамперед не сила, почесть і влада, а справа, праця, подвиг... Життя єпископа - постійне вмирання від турбот, трудів і печалей». I справді, чи легко бути всім для всіх? Чи легко знемагати за всіх, хто знемагає, і палати за всіх, хто спокушається? Чи легко бути «взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті» (1 Тим. 4, 12)? Чи легко, коли треба, зуміти одного викрити, іншому заборонити, третього вблагати з усяким довготерпінням (2 Тим. 4, 2)? Чи легко нести відповідальність і за себе, і за паству з пастирями? З повним усвідомленням кажу: все це вище за людські сили. Проте, що неможливо людині, можливо Богові, бо сила Божа звершується в немочі.

Великою є відповідальність єпископського служіння. Насамперед єпископ повинен усвідомлювати себе вірним діячем вертограду Христового й у своєму відданому служінні бути взірцем для своєї пастви. Він покликаний бути вчителем, у чистоті зберігати апостольське передання, проповідуючи його «щиро, як від Бога, перед Богом, в Христі». Єпископ повинен бути безперестанним молитвеником за віру Христову і дбайливим, люблячим отцем ввірених йому чад.

Велика сила Божої благодаті дарована тим, кого Господь закликає й обирає. А тому не забувай повчання апостола Павла своєму учневі Тимофію: «Нагадую тобі возгрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх» (2 Тим. 1, 6). Що цінніший дар, то більшої вимагає він уваги й обережності, то необхіднішою є турбота про нього. Цей дар Святого Духа ти повинен возгрівати в собі молитвою, постійною бадьорістю твоєї душі, ревністю про Господа, терпінням у труднощах, чистотою бажань і вчинків.

Доречно пригадати в цей момент богодухновенні слова великого пастиря святителя Григорія Богослова, який так говорить про єпископа: «Захисник Iстини повинен стояти з Ангелами, славословити з Архангелами, підносити жертви на горній жертовник, священнодіяти з Христом, відновлювати створіння, відтворювати образ Божий».

Ми, як апостольські наступники, зобов'язані виконати апостольський обов'язок: повчати словом паству свою в усіх виявах життя. А якщо ми приховуватимемо істини Божественного Одкровення від людей, то не виконаємо свого обов'язку, як про це сказав апостол: «Коли я благовіствую, то немає чим мені хвалитися, бо це обов'язок мій, і горе мені, коли не благовіствую!» (1 Кор. 9, 16).

Але пастві потрібно чути не лише добре слово - вона хоче бачити в архіпастиреві добрий приклад. Отже, не шукай ані особистих благ, ані зручностей, ані людської слави. Віддавай усього себе служінню Спасителю світу, Який не мав на землі місця, де голову прихилити.

Нагадую зараз твої обов'язки не заради залякування, а для того, щоб ти завжди пам'ятав ці трепетні хвилини та співвідносив життя з ідеалами архієрейського служіння. У часи випробувань, коли людські сили залишатимуть тебе, намагайся свої печалі покласти на Господа, бо «коли я немічний, - говорить апостол Павло, - тоді сильний» (2 Кор. 12, 9-10).

Замолоду ти готувався бути лікарем, щоб допомагати людям бачити красу рук Господа, але Промислом Божим уготовано тобі бути лікарем людських душ, щоб усякого, хто приходить, просвіщати світлом євангельської Iстини. У чернечому постригу тебе назвали на честь великого сповідника наших днів святителя Луки (Войно-Ясенецького), архієпископа Сімферопольського. Його життєвий подвиг, боротьба за віру, любов до Вітчизни й пастви завжди нехай будуть тобі прикладом для наслідування.

Згідно з постановою Священного Синоду Української Православної Церкви, тебе призначено намісником нашого ставропігійного чоловічого монастиря - Свято-Різдва Богородиці Глинської пустині. Твій попередник багато потрудився, відроджуючи з руїн колись славетну святу обитель. На тебе також чекає чимало роботи з відновлення зруйнованої та зганьбленої безбожними часами святині.

Проте, піклуючись про зовнішній устрій, не забувай, що відомою Глинська пустинь стала не через архітектурний ансамбль, а завдяки багатовіковому подвигу її насельників. Для багатьох поколінь монастир був місцем покаяння та повчань старців. Преподобний Серафим Саровський називав Глинську пустинь «великою школою духовного життя»; алтайський місіонер преподобний Макарій (Глухарьов) - «школою Христовою, найсвітлішим місцем на землі». Святитель Філарет (Дроздов) писав: «Глинська Пустинь процвітає благодаттю», а глинські старці вважали її «окрасою чернецтва».

Цього від Глинської пустині чекаємо й ми. Нехай преподобні Антоній і Феодосій Печерські, засновники чернецтва на Русі, і преподобні глинські отці допомагають тобі в несенні нелегкого архіпастирського хреста.

Будь гідним і вірним єпископом Української Православної Церкви.

А тепер прийми від нас цей жезл як знак архієрейської влади й сили, дарованої тобі від Господа, за словами псалмоспівця: «Жезл сили Твоєї пошле Господь».

Благодаттю Божою, даною тобі, благослови віруючий народ, який молиться про тебе й чекає першого архіпастирського благословення.
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить


Монастыри и храмы Киева bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100 Mail.ru