Слово на вручення жезла Преосвященному Володимиру, єпископу Шепетівському і Славутському, 2007 г.
Преосвященний єпископе Володимире! Волею Духу Божого через обрання Священного Синоду Української Православної Церкви нині покликаний ти бути єпископом Церкви Христової, яку Господь «придбав Собі Кров'ю Своєю» (Діян. 20, 28).
Таїнство висвячення через соборну молитву повноти церковної прилучило тебе до апостольського служіння. Відтепер твоє найголовніше завдання - проповідувати, «наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрості, щоб показати кожну людину досконалою у Христі» (Кол. 1, 28).
Єпископське служіння - це подвиг, безперестанне піклування про порятунок пасомих, постійна боротьба з гріхом, безперервна праця й молитва. Архіпастир повинен піклуватися про те, щоб його паства жила й зростала в дусі християнської моральності. У наші дні це як ніколи важливо, тому що мирські примхи й гріховні устремління для багатьох затьмарили світло євангельської істини.
Своїм життям архієрей повинен світити світові та вказувати дорогу до обителі Отця Небесного. Йому дається особлива благодать і сила лікувати недуги суспільства. «Мета (духовного) лікування, - наставляв святитель Григорій Богослов, - окрилити душу, вивести її зі світу й передати Богові... Саме цього лікування служителями та співробітниками є ми всі - ті, хто предстоять перед іншими; ті, для яких важливо знати й лікувати власні немочі й недуги... проте набагато важливіше лікувати й уміло очищувати інших».
Як у часи апостольські, так і сьогодні під час свого служіння єпископ зазнає чимало випробувань. «Я все терплю, - свідчив святий апостол Павло, - заради вибраних, щоб і вони одержали спасіння у Христі Ісусі з вічною славою» (2 Тим. 2, 10). Та труднощі не повинні тебе лякати, тому що вони -запорука тих світлих радостей, які Господь обіцяв усім, хто любить Його (1 Кор. 2, 9). Укріплюйся обіцянками нашого Пастиреначальника, це допоможе тобі в дусі смирення й любові бути живим знаряддям порятунку душ людських. «Бо ми для того й трудимося, і ганьбу терпимо, що надіємося на Бога живого, Котрий є Спаситель усіх людей, а найбільше - вірних» (1 Тим. 4, 10).
Нехай Господь наш Ісус Христос молитвами Його Преблагословенної й Пречистої Богоматері та предстательством святого рівноапостольного великого князя Володимира, преподобних Антонія і Феодосія з усім сонмом отців Києво-Печерських зробить тебе гідним єпископом Української Православної Церкви, вірним її традиціям і канонам Святого Вселенського Православ'я.
А тепер прийми цей жезл - символ святительської влади й мудрості - і дай перше архіпастирське благословення народу Божому, який сьогодні старанно молився й духовно підтримував тебе.
Єпископське служіння - це подвиг, безперестанне піклування про порятунок пасомих, постійна боротьба з гріхом, безперервна праця й молитва. Архіпастир повинен піклуватися про те, щоб його паства жила й зростала в дусі християнської моральності. У наші дні це як ніколи важливо, тому що мирські примхи й гріховні устремління для багатьох затьмарили світло євангельської істини.
Своїм життям архієрей повинен світити світові та вказувати дорогу до обителі Отця Небесного. Йому дається особлива благодать і сила лікувати недуги суспільства. «Мета (духовного) лікування, - наставляв святитель Григорій Богослов, - окрилити душу, вивести її зі світу й передати Богові... Саме цього лікування служителями та співробітниками є ми всі - ті, хто предстоять перед іншими; ті, для яких важливо знати й лікувати власні немочі й недуги... проте набагато важливіше лікувати й уміло очищувати інших».
Як у часи апостольські, так і сьогодні під час свого служіння єпископ зазнає чимало випробувань. «Я все терплю, - свідчив святий апостол Павло, - заради вибраних, щоб і вони одержали спасіння у Христі Ісусі з вічною славою» (2 Тим. 2, 10). Та труднощі не повинні тебе лякати, тому що вони -запорука тих світлих радостей, які Господь обіцяв усім, хто любить Його (1 Кор. 2, 9). Укріплюйся обіцянками нашого Пастиреначальника, це допоможе тобі в дусі смирення й любові бути живим знаряддям порятунку душ людських. «Бо ми для того й трудимося, і ганьбу терпимо, що надіємося на Бога живого, Котрий є Спаситель усіх людей, а найбільше - вірних» (1 Тим. 4, 10).
Нехай Господь наш Ісус Христос молитвами Його Преблагословенної й Пречистої Богоматері та предстательством святого рівноапостольного великого князя Володимира, преподобних Антонія і Феодосія з усім сонмом отців Києво-Печерських зробить тебе гідним єпископом Української Православної Церкви, вірним її традиціям і канонам Святого Вселенського Православ'я.
А тепер прийми цей жезл - символ святительської влади й мудрості - і дай перше архіпастирське благословення народу Божому, який сьогодні старанно молився й духовно підтримував тебе.
← Слово на вручення жезла Преосвященному Iринею, єпископу Ніжинському і Батуринському, 2007 г. | Слово на вручення жезла Преосвященному Іларію, єпископу Сєверодонецькому і Старобільському, 2007 г. → |
---|
Церковные Таинства
— От того, кто приходит к Таинству Крещения в сознательном возрасте, нужны, в первую очередь, вера и покаяние. |
Подробнее ... |
Вопросы и ответы
— Целью Церкви является вечное спасение людей, цель государства заключается в том, чтобы обеспечить людям земное благосостояние и мирное сосуществование. Однако, как правило, государство осознает, что земное благополучие невозможно без соблюдения определенных нравственных норм — тех, которые необходимы и для вечного спасения человека. |
Подробнее ... |