Справи любові

Двадцять років, які з Божої милості ми стояли на чолі Української Православної Церкви, припали на буремні часи перемін. Суспільство розділилося на бідних і багатих. Останні поспіхом відгородилися від перших високими парканами. Безліч людей, особливо похилого віку, які не змогли пристосуватися до нових суспільних реалій, опинилися за межею бідності.

У цій ситуації Церква мала б стати ініціатором і посередником діалогу між багатими й бідними, не лише нагадуючи новим багатіям про їхню соціальну відповідальність, але й дієво допомагаючи знедоленим. Проте Церква, на жаль, не змогла вчасно відреагувати на нові виклики. Частково через те, що тривалий час була штучно відокремлена від суспільного життя. Частково через те, що сама на той час активно заліковувала рани, завдані репресивною радянською машиною. Утім, слід визнати, що в цьому є і наша провина.

Сьогодні, коли наша Церква нарешті відроджує досвід соціального служіння, прийшов час особливої уваги Церкви до проблем знедолених. Дієва, реальна допомога цим людям має надаватися на всіх церковних рівнях: парафій, благочиній, єпархій. Але здійснюючи справи любові, ми не повинні вважати, ніби робимо щось надзвичайне, варте особливої подяки. Слід пам'ятати: без щоденних справ милосердя Церква не може бути образом Христової любові, а отже, не може бути собою.

«Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, — і не буде почутий» (Притч. 21:13). Коментуючи це місце з Книги притч Соломонових, святитель Феофан Затворник писав: «Ми часто дивуємося, чому Бог не чує наших молитов. Ось і причина! Це відбувається через те, що були, напевно, випадки, коли ми затикали вуха від слів, якими благали нас нужденні, ось і нас не чує Господь. Не велика біда, коли не чується молитва про щось тимчасове, а горе, якщо не стане Господь нас слухати, коли почнемо молитися Йому про відпущення гріхів наших. А не стане, якщо волання до Нього тих, кого ми зневажили, виявиться сильнішим за наші молитви. Потрібно спішити відвернути це лихо, за прикладом Закхея, якому за його мудре рішення сказав Господь: "Нині прийшло спасіння дому цьому"(Лк. 19:9)».

 

Церковные Таинства

— Это — проявление маловерия в благую силу Бога. Веками осуществляется чудо: тысячи людей в разных храмах, даже во время страшных эпидемий, причащаются из одной Чаши, и Господь охраняет их. После Причастия нескольких сотен людей, когда заканчивается литургия, диакон или священник, не имея даже и тени мысли о том, что из одной Чаши причащались многие люди, с благоговением употребляют оставшиеся Святые Дары.
Подробнее ...

Вопросы и ответы

— Конечно, как государство, так и Церковь должны придерживаться положений законодательства Украины относительно светскости образования.
Подробнее ...

Монастыри и храмы Киева bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100 Mail.ru