Соборність, Предстоятель і свобода інших

У нашій Церкві перебувають люди з різними поглядами щодо її майбутнього. Одним воно бачиться у збереженні статусу, який ми маємо сьогодні. Інші сподіваються, що Українська Православна Церква в майбутньому отримає автокефальний статус і стане ще однією Церквою- сестрою в родині Помісних Православних Церков.

З політичної точки зору, Предстоятель Церкви мав би здійснювати своє управління таким чином, щоб підсилювати партію однодумців і знесилювати опонентів. Але якщо Предстоятель стане на чолі тієї або іншої «сторони» (або ідеологічної партії) всередині Церкви, то він перестане бути центром єднання і втратить моральне право на умиротворення внутрішнього церковного життя. Саме тому, маючи власні погляди на майбуття Церкви, ми свідомо намагалися стояти осторонь дискусійних пристрастей і, шануючи свободу й позиції кожного, залишатися отцем для всіх.

Чи потрібна членам Церкви свобода, і де її межа? Чи має бути соборність у Церкві способом її життя чи книжним поняттям, про яке ми згадуємо лише для пояснення того, чим православне розуміння церковності відрізняється від католицького або протестантського? Мало знати правильні відповіді на ці питання. Потрібно жити так, щоб цінності свободи й соборності були реалізовані в церковному житті. Щиро намагаючись це зробити, ми змушували себе поступатися, чекати, а деколи й змінювати свою позицію або плани, коли останні були незрозумілими або неприйнятними для інших.

Підсумовуючи наш досвід, ми можемо сьогодні звернутися з порадою до наших наступників на посаді Предстоятеля: пам'ятайте про те, що будь- яка єпископська влада здійснюється у Церкві та разом із Церквою. Предстоятель Церкви — це друг і слуга кожного. Звісно ж, саме Предстоятель відповідальний за єдність і стан Церкви. Однак для того, щоб церковна єдність не будувалася на адміністративних засадах, потрібно, щоби Предстоятель шанував свободу інших і не порушував соборного устрою Церкви.

Пам'ятайте, що за будь-яких умов, незважаючи на безліч обов'язків і втому, Предстоятель має залишатися людяним і відкритим, жертовно приймаючи у свою душу всіх, хто має в цьому потребу. Цінуйте і щиро любіть ближніх, яких нам дарує Господь. Не поспішайте складати остаточну думку про людину, не оточуйте себе тими, хто схожий на вас або завжди погоджується з думками, які ви висловлюєте, не тільки вимагайте від своїх співробітників відповідального виконання покладених на них завдань, але й щиро прощайте, коли вони помиляються або виявляють слабкість. Довіряйте своїм співробітникам, але разом з тим не забувайте особисто слідкувати за станом церковних справ, пам'ятаючи, що саме на вас покладено відповідальність за Церкву. Оточуйте себе сумлінними помічниками, але не відмовляйтесь і від самостійного керування. Адже відповідальність за помилки, зроблені іншими, все одно лягатиме на Предстоятеля.

 

Церковные Таинства

—    Никакие обстоятельства поведения крестных родителей не являются поводом для повторного Крещения. На действительность и благодатность Таинства не влияют грехи ни крестных, ни родных родителей ребенка.
Подробнее ...

Вопросы и ответы

— Православие никогда не "канонизировало" ни одну из форм общественного строя и способа управления государством. Об этом Церковь официально заявила в "Основах социальной концепции" — документе, регулирующем церковногосударственные и церковнообщественные отношения.
Подробнее ...

Монастыри и храмы Киева bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100 Mail.ru