Недра нашей земной Отчизны в изобилии одарены Господом «черным золотом». Употребляя таланты данные Вам Богом, большими человеческими усилиями, сопряженными с опасностью для жизни, Вы добываете уголь.

17 августа 2014 года состоялась интронизация новоизбранного Предстоятеля УПЦ. На следующий день после столь знаменательного события в жизни Церкви редакция нашей газеты взяла первое интервью у Блаженнейшего Митрополита Онуфрия.

Выбрав для себя путь служения Церкви Христовой, Вы добросовестно выполняете те обещания, которые дали Богу, приняв монашеский постриг и священный сан. Многие годы совершая послушание наместника Свято-Успенской Почаевской Лавры, Вы своими архипастырскими заботами возродили полноценную монашескую жизнь этой прославленной обители, куда непрерывным потоком идет православный народ, стремясь увидеть пример жертвенного и всецелого служения Богу и ближнему.

Митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий (Орест Владимирович Березовский) родился 5 ноября 1944 года в селе Корытное Вашковецкого, ныне Вижницкого, района Черновицкой области в семье священника.

В 1961 году окончил среднюю школу. В течение 1962-1964 годов учился в Черновицком техническом училище, затем работал в строительных организациях Черновцов.

В 1966 году поступил на общетехнический факультет Черновицкого университета.

1969 после третьего курса университета был зачислен на второй курс Московской духовной семинарии, которую окончил в 1972 году.

Хочемо нагадати всім вірним Української Православної Церкви, а передусім нашим співбратам-архієреям, декілька мудрих слів із заповіту святого князя Ярослава Мудрого, часи правління якого назавжди лишаться «золотою добою» в історії Київської Русі:

Передаючи давню кафедру Київських Митрополитів нашому наступнику, ми також маємо сказати кілька слів про значення богохранимого града Києва для України та нашої церковної свідомості.

Українська Православна Церква має особливу місію об'єднання українського суспільства. Україна — держава, в політичному та культурному житті якої відчутне розділення на дві соціокультурні спільноти: східну й західну, Лівобережжя та Правобережжя.

Починаючи своє служіння в Україні як Предстоятель Української Православної Церкви, ми потрапили у ситуацію жорсткого неприйняття нашої Церкви та її позиції з боку державної влади. Згодом втручання державних органів у церковне життя послабшало. Ситуація поліконфесійності, в якій опинилось українське суспільство, мало свої вади і переваги.

Двадцять років, які з Божої милості ми стояли на чолі Української Православної Церкви, припали на буремні часи перемін. Суспільство розділилося на бідних і багатих. Останні поспіхом відгородилися від перших високими парканами. Безліч людей, особливо похилого віку, які не змогли пристосуватися до нових суспільних реалій, опинилися за межею бідності.

Дозволимо собі висловити кілька думок щодо виборів нового Предстоятеля Української Православної Церкви.

Історія Церкви знає Предстоятелів, поставлених з Божого благословення або ж через попущення, коли Господь, бачачи наші гріхи й недовір'я до Його Промислу, попускає нам, задля майбутнього покаяння, скуштувати плоди свавілля. Щиро молячи Бога відвернути від нас таке випробування, звертаюся до кожного з єпископів нашої Церкви: обирайте Предстоятеля не з вигоди, керуючись не власними інтересами або чужою порадою, а маючи на увазі виключно інтереси Церкви.